Тарнавський Юрій – біографія
Ю́рій Тарна́вський (*1934, Турка, Львівська область) — український поет та прозаїк, один із засновників Нью-Йоркської Групи, та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії».
Біографія
Юрій Тарнавський народився 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. До 1939-ого року він провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні — біля Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав у таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі, де й відвідував українську і німецьку гімназії. Закінчив середню освіту екстерном у Мюнхені, перед виїздом до США в 1952-ому році.
З родиною осів у Ньюарку. Там Ю. Тарнавський відвідував Ньюаркський Коледж Інженерії, в якому студіював електронну інженерію. Закінчив ці студії 1956-ого року зі ступенем BSEE, й відтак поступив на працю до відомої компанії комп’ютерів IBM. Перебув у ній до 1992 року. Спершу працював інженером-електроніком, а згодом кібернетиком (computer scientist) над автоматичним перекладом з російської мови на англійську. Завідував відділом прикладних лінґвінстів в IBM, у військовій школі в Сиракюзах (Нью-Йорк) і в Конгресовій Бібліотеці у Вашингтоні. Програма, розроблена його групою, стала першою у світі, що мала застосування в конкретній практиці цього роду пошуків.
На відпустці в роках 1964—1965, Юрій Тарнавський проживав в Іспанії. Згодом, не покидаючи праці в IBM, студіював теоретичну лінґвінстику по спеціалізації в трансформаційній граматиці при Нью-Йоркськім Університеті. В 1982-ому році він здобув ступінь доктора філософії (Ph. D.), захистивши дисертацію з питань семантики у Поширеній Стандартній Теорії Ноама Чомського під назвою «Семантика знання». Відтак працював над процесуванням природних і розрібкою штучних мов, як також і в ділянці штучного інтелекту, над експертними системами. За працю в IBM Юрій Тарнавський був відзначений низкою нагород.
Він також є автором численних публікацій на кібернетичні й лінґвістичні теми. В 1987-ому році, в рамках відзначення століття Нью-Йоркського Університету, Ю. Тарнавський почесним гостем (keynote speaker) прочитав лекцію під назвою «Штучний інтелект і лінґвістика» у лінґвістичному відділі цього Університету. Відійшовши від IBM, був членом Гарріманського Інституту при Колумбійськім Університеті, професором української літератури і культури у відділі слов’янських мов, як також і спів-координатором української програми (1993—1996) у цьому ж Університеті.
Юрій Тарнавський — один із засновників Нью-Йоркської Групи, та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії». Першу збірку поезій Юрія Тарнавського, «Життя в місті», — з її урбаністичними мотивами і зосередженням на темі смерти — критика привітала як новаторську, такою, яка поривала з традицією мови і тематики загальної тогочасної української поезії, вказуючи при тому той напрямок, в який відтак пішло чимало з його сучасників. Згодом, його програмово екзистенціалістичний роман «Шляхи», в якому описане житгя німецької молоді після Другої Світової Війни, також був відзначений як нове слово в українській прозі. Рання поетична творчість Юрія Тарнавського майже повністю вкорінена у західній літературі, особливо в іспаномовній поезії, творчості французьких передсимволістів, в сюрреалізмі та філософії екзистенціалізму. Відтак, з часом, його освіта і праця — так технічні, як і лінґвістичні, — щораз більше впливають на його творчість, внаслідок чого в його творах щораз помітнішим стає радикально нове трактування мови, як, наприклад, у збірках «Без Іспан», «Без ї» й «Анкети», та в романах «Менінґіт» і «Три бльондинки і смерть». У 1960-тих роках Юрій Тарнавський повністю «переходить» на англійську мову в своїй творчості, спершу в прозі, відтак у поезії. Однак, з останньої — поезії — він згодом перекладає українською мовою відповідники з англомовних ориґіналів : збірка «Ось, як я видужую» і наступні п’ять книжок. Він — член групи авангардних американських письменників Fiction Collective, і у видавництві групи публікує англійською мовою вищезгадані «Менінґіт» і «Три бльондинки і смерть», які були високо оцінені американською літературною пресою.
Про минуле і сучасне Нью-Йоркської Групи
Коли політична ситуація в Україні міняється з незалежністю, Юрій Тарнавський повертається до української мови, виступаючи з публікаціями мистецьких творів і статей у періодиці та рядом окремих книжок. Нині в його творчості панують характеристики, що вважаються познакою пост-модернізму, такі, як : багатостилевість, коляж, пастіш і прибирання різних, часами протилежних одна одній, позицій / масок (збірка «Ідеальна жінка», поеми «У РА НА» і «Місто київ та ям», цикл драм «6х0»). Кульмінуєтъся цей процес виданням в Україні тритомника його творів (п’єс, поезії і прози) у видавництві «Родовід» — «6х0» (повне зібрання драм), «Їх немає» (зібрані поезії від 1970 до 1999 років) і «Не знаю» (вибрана проза).
Юрій Тарнавський присвятив багато енергії перекладницькій праці з української мови на англійську та з різних мов на українську. Його власні твори були перекладені на англійську, французьку, єврейську, німецьку, польську, португальську, румунську і російську мови.
В 1996-ому році, Юрій Тарнавський був резидентом на міжнародній письменницькій колонії Ледіґ Гаус поза Нью-Йорком, де він написав більшість драм, що входять до книги 6х0, а відтак, 1998-ого року — у відомім Нью-Йоркськім авангарднім театрі Мабу Майнз, в якому була поставлена його п’єса Не Медея в англомовнім варіанті. Того ж самого року, в Тернопільському Драматичному Театрі було поставлено його Чотири проєкти на український національний прапор. В 1997-му році, його перші чотири п’єси з книги 6х0 — Сука-скука/розпука, Жіноча анатомія, Не Медея і Карлики — були прочитані перед публікою акторами театральної студії Національного Університету Києво-Могилянська Академія.
Юрій Тарнавський — член Національної Спілки Письменників України.
Творчість
Поезія
- «Життя в місті» (Нью-Йорк, 1956)
- «Пополудні в Покіпсі» (Нью-Йорк, 1960)
- «Ідеалізована біографія» (Мюнхен, 1964)
- «Спомини» (Мюнхен, 1964)
- “Без Еспанії” (Мюнхен, 1969)
- «Поезії про ніщо і інші поезії на цю саму тему» (Нью-Йорк, 1970). Ця книга становить перший том його зібраних поезій, до якого ввійшло вибране з попередніх збірок і вперше опубліковані збірки: «Пісні є-є», «Анкети», «Вино і ропа» і «Поезії про ніщо».
- «This Is How I Get Well / Ось, як я видужую» (Мюнхен, 1978) — двомовне видання англійською й українською мовами.
- «Оперене серце» (журнал «Сучасність», Мюнхен, 1986), поема
- «Без нічого» (Київ, 1991). Це видання – перше знайомство українського читача в Україні з творчістю поета. До збірки увійшли «Життя в місті» (вибране), «Без азизи заиз«Оперене серце».
- «У ра на», поема (Харків – Нью-Йорк, 1992)
- «Їх немає» (Київ, 1999). Ця книга становить другий том зібраних поезій автора, до якого ввійшли деякі раніше видані збірки разом із такими, що вперше в ньому друкуються, а саме : «Ось, як я видужую», «Ідеальна жінка», поема «Оперене серце», «Фотографії, це квіти», «Нулі й одиниці», «Зео півонії», «Врослі вірші», «Дорослі вірші» і поеми «У ра на» та «Місто київ та ям».
- «Oto jak zdrowieje» (Lublin, 2002) — збірка «Ось, як я видужую» польською мовою. Переклав і видав Тадей Карабович.
Проза
- «Шляхи», роман (Мюнхен, 1961)
- «Meningitis», a work of fiction (Нью-Йорк, 1978) — англійською мовою.
- «Three Blondes and Death», a novel (Нью-Йорк, 1993) — англійською мовою.
- «Не знаю», вибрана проза (Київ, 2000) — книга, до якої ввійшли раніше вже друковані твори разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме : роман «Шляхи» (у новому варіанті), «Сім спроб» (уривки з англомовних прозових книг Смуток, Гіпокрит, Невинний у Парижі, Подорож на південь, Менінґіт, Три бльондинки і смерть, Короткі хвости) і коротка літературна автобіографія «Босоніж додому і назад».
- Короткі хвости. Кавалки. (Київ: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006. – 292 с.) – збірка оповідань-автоперекладів із англійської мови (в оригіналі Short Tails).
- Like Blood In Water (Tuscaloosa, Alabama: The University of Alabama Press, 2007. – 194 pages) – збірка з п’яти мініроманів: Screaming, Former Pianist Fitipaldo, The Joys And Sorrows Of R.York, Pavarotti-Agamemnon, Surgery. – англійською мовою.
Театр
- «Чотири проєкти на український національний прапор» (журнал «Сучасність», Мюнхен, 1973)
- «Сука-скука / розпука», драматична поема (журнал «Світо-Вид», Київ, 1996)
- «Жіноча анатомія» (журнал «Світо-Вид», Київ, 1998)
- «6х0» (Київ, 1998) — підсумкова книга, до якої ввійшли раніше видані драми разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме: драматична поема «Сука-скука / розпука», драми «Жіноча анатомія», «Не Медея», «Карлики», «Коні», «Гамлетта», «Три метафоричні етюди» і «Чотири проєкти на український національний прапор».
Переклади
- «Як кохався дон Перлімплін з Белісою у саду», Федеріко Ґарсія Льорка, драма, переклад з іспанської (Мюнхен, 1967)
- «Остання стрічка Краппа», Семюел Бекет, драма, переклад з англійської (Мюнхен, 1972)
- «Ukrainian Dumy» — oral-tradition epic poetry, translation from Ukrainian with P. Warren (Cambridge, Mass., 1979)
- «Angels in a Pyramid», Volodymyr Tsybulko, poems, translation from Ukrainian (Lviv, 2001)
Важливі статті та інтерв’ю
- «Під тихими оливами або Вареники замість гітар» (журнал «Сучасність», число 3, Мюнхен, 1969)
- “Без Іспанурнал «Сучасність», число 3, Мюнхен, 1969)
- «Без ї чи без значення ?» — Інтерв’ю з Вольфрамом Бурґгардтом (журнал «Сучасність», число 12, Мюнхен, 1969)
- «Дещо про поезії про ніщо» (журнал «Сучасність», число 12, Мюнхен, 1971)
- «Література і мова» (журнал «Сучасність», числа 2 і 3, Мюнхен, 1972)
- «Bilingualism in Literature» (in «Proceedings of the Symposium on Contemporary Ukrainian Poetry», 1985, and in «Studia Ucrainica», Ottawa, 1988)
- «Інтерв’ю (Івана Фізера) з членами Нью-Йоркської Групи» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1988)
- «Інтерв’ю (Богдана Бойчука) з Юрієм Тарнавським про „Три бльондинки і смерть“» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ, 1994)
- «Богдан Нижанківський і Галицька школа» (доповідь, прочитана в НТШ, Нью-Йорк, 1995)
- «Розмова Віктора Неборака з Юрієм Тарнавським» (журнал «Сучасність», число 5, Київ, 1996)
- «The New-York Group and the Kyiv School : Poetry of Two Cities» (talk delivered at the Slavic Seminar Series, Columbia University, New-York, 1996)
- «„Троянки“ в театрі Ля Мама» (журнал «Кіно — Театр», число 4, Київ, 1997)
- «„Цимбелін“ у постановці Сербана» (журнал «Кіно — Театр», число 1, Київ, 1999)
- «Трагедія чи не трагедія ? Ось питання !» (журнал «Кіно — Театр», число 5, Київ, 1999)
- «Попередні дні» (журнал «Кіно — Театр», число 1, Київ, 2000)
- «Гамлет 2000» (журнал «Кіно — Театр», число 4, Київ, 2000)
- «Темна сторона місяця» (журнал «Критика», число 7-8, Київ, 2000)
- «With Camera and Actors» («The Polish Review», Nr. 3, 2000)
- Юрій Тарнавський: “Всі намагання бути популярним – це рецепта на мистецький провал”. (ЛітАкцент 2011) http://litakcent.com/2011/09/01/jurij-tarnavskyj-vsi-namahannja-buty-populjarnym-%E2%80%93-ce-recepta-na-mysteckyj-proval/
Література
- Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
- Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — с. 156—60
- Бойчук Б. Поезії про ніщо та інші поезії на цю саму тему // Сучасність. – 1971. – № 7-8. – С.45-53.
- Зборовська Н. Час слізьми котився по зморщених обличчях каменів (Поетичне й непоетичне Ю.Тарнавського) // Слово і час. – 2000. – № 1. – С. 88-91.
- Костюк Г. Українська еміграційна проза за 1965 рік // У світі ідей і образів. Вибране. – Сучасність, 1983. – С.412-413.
- Котик І. Екзистенційний вимір людини в „Анкетах” Юрія Тарнавського // Слово і Час. – 2005. – №11. – С. 21-28.
- Котик І. Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського. – Львів, 2009. – 176 с.
- Котик І. Позіхати // Критика прози. – Київ: Грані-Т, 2011. – С.270-277.
- Котик-Чубінська М. Структура та образність поезії Юрія Тарнавського: Монографія. – Львів, 2011. – 211 с.
- Москаленко М. Слово та образ Юрія Тарнавського // Тарнавський Ю. Без нічого. – К.: Дніпро, 1991. – С. 5-14.
- Моренець В. Монолог без реверансів. Про поему Тарнавського „У РА НА” // Сучасність. – 1993.– № 4. – С. 155-158.
- Остапчук Т. Екзистенціалізм як домінанта творчості Юрія Тарнавського // Слово і час. – 2002.–№ 7. – С. 25-31.
- Остапчук Т. Інтертекстуальне прочитання роману Ю. Тарнавського „Три блондинки і смерть” на тлі роману Т. Манна „Чарівна гора” / Т. Остапчук // Слово і час. – 2003. – № 11. – С. 44-50.
- Рубчак Б. Поезія антипоезії. Загальні обриси поезії Юрія Тарнавського // Сучасність. – 1968.–Ч. 4 (88). – С. 44-55.
- • Сорока М. Інтертекстуальність поезії Юрія Тарнавського // Слово і час. – 2002. – № 7. – С.15-21.
- • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. – 516 с.