Павло Апостол
Не перечить добрий Петрик,
Зараз позволяє.
Не чекає і Апостол,
Зараз обирає.
І Лизогуб став обозним
І зараз до діла;
У судці пішов Кандиба 7
І сотник Забіла 8;
В писарі пішов Турновський, 9
Панич чи попович,
В осаули пан Лисенко 10
І пан Мануйлович;
І поспільнії хорунжі —
Горленко-бунчужний, 11
А в поспільнії бунчужні
Борозна 12 недужний.
І підняв на ноги гетьман
Слабу Україну
І ще чогось до Петрика
Іде в Московщину.
Аж там Петрик помирає, 13
Ганна наступає, 14
Вона ж уже Україну
Не так пригортає.
Вона тілько Апостола
В очі пригортає, 15
А за очі тридцять тисяч
Людей вимагає. 16
І піднялось тридцять тисяч
З полковником Танським, 17
Пішлі, бідні, з України
В степи басурманські.
І піднялось тридцять тисяч,
Та усі чубаті,
Пішли в степи басурманські
Вали висипати.
І піднялось тридцять тисяч
Ще до сходу сонця,
Висипають вал від Дону
До самого Донця.
На другий рік тридцять тисяч
Свіжих посилає,
А торішніх тридцять тисяч
Назад повертає.
На третій рік із Польшею
Бійка розпочалась, 18
Щоб від естів і від курів
Польща відцуралась; 19
Бо любовник Ганнин Бірон 20
Став її просити,
Щоби його у тих Курах
Князем ізробити.
І почалась тая бійка,
Військо знемагає…
Тоді гетьман запорожцям
Стиха промовляє:
“Покидайте, — каже, — хлопці,
Турецькі границі 21
Та давнього собі місця
Просіть у цариці…”
І просяться у цариці,
Цариця приймає
І булаву, бунчук, пернач,
Хоруг посилає.
І каже їм, запорожцям,
На вражую кару,
Заселити два Кодаки 22
І річку Самару. 23
А тим часом в Білій Церкві
Каже присягнути
Та у Польшу з отаманом
На час завернути.
І пігнались запорожці
З Білецьким Іваном, 24
Здибалися з Лизогубом
Та із Галаганом;
Здибалися, полетіли,
Назад поглядають —
Аж там уже Апостола
Козаки ховають. 25
Аж там уже Апостола
Козаки ховають,
Аж там уже і укази
З Москви посилають,
Лизогуба півгетьманом
Тілько обирають… 26
Лизогуба півгетьманом
Тілько обирають,
А другого півгетьмана
З Москви посилають.
Джерело: Степан Руданський. Київ, “Наукова думка”, 1985.