Братські зусилля

Ворота в небо знають тільки птиці,
і погляд вгору можна не підносить.
Знайшовши отвір в безвість у криниці,
послухать можеш, як вода голосить…

Колись всім миром копана у полі
і висвячена духом чудотворця,
вона цвіла, мов крин, на видноколі,
по цямрини налита небосонцем…

Вниз головою з лемешем на шиї
жбурнули в неї ратая весною.
Зусилля братські і ключі пташині
заточкувались зіркою ясною.

Я хочу пити… спрага душу палить…
Як розчинити в пам’яті всі згустки?
Насаджений на промінь, як на палю,
згорає розум, та навколо пустка.

Від смертних мук настояного крику
криниця братська воду не очистить.
Печаль глибока, забуття велике,
не рознизати водяне намисто.

Підземний голос чути з того світу —
шукають отвір мерехтливі очі.
І кружеляю, мов млинок на вітрі,
могила братська все частіш мелькоче…

***