Агатангел Юхимович Кримський – біографія
Агата́нгел Юхи́мович Кри́мський (* 3 (15) січня 1871 — † 25 січня 1942) — український історик, письменник і перекладач кримськотатарського походження, один з організаторів Академії Наук України (1918). Літературний псевдонім А. Хванько.
Жертва сталінського терору.
Життєпис
Народився у місті Володимирі-Волинському (тепер Волинська область) 15 січня 1871 року у родині вчителя історії та географії Кримського Юхима Степановича. Походив з татарського роду.
У дитячі роки його батьки переїхали у Звенигородку Київської губернії (тепер Черкащина). У трирічному віці навчився читати, а через два роки батько віддав його у місцеве училище, де Агатангел провчився п’ять років 1876–1881.
Після навчання у протогімназії в Острозі (1881–1884) та Другій київській гімназії (1884–1885) вступив за конкурсом у Колегію Павла Ґалаґана 1885–1889. У ті роки опановує іноземні мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. Всього він знав шістдесят мов. У колегії навчався у Павла Житецького, який пробудив в ньому любов до української мови, літератури, історії, завдяки чому він, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя українській науці та культурі.
У 1889–1892 — навчався у Лазаревському інституті східних мов у Москві. Основними дисциплінами науковця були арабська філологія, іслам та арабська література, перська і турецька мова та література. З 1892–1896 Кримський пройшов повний курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету під керівництвом мовознавця В.Міллера, славіста Р.Брандта, знавця індоєвропейських мов П.Фортунатова. 1896 року молодий науковець склав магістерські іспити з арабістики у Петербурзькому університеті та зі слов’янської філології у Московському університеті. Крім того, він слухав у Московському університеті лекції із всесвітньої історії у професора В. Гер’є.
Після закінчення Московського університету Кримський одержав від Лазаревського інституту дворічну стипендію для поїздки в Сирію та Ліван. Після повернення з поїздки 1898 року Кримський працює в Лазаревському інституті, викладає курси семітських мов, веде курс перекладу з російської мови на арабську і навпаки, вивчення Корану, читає лекції з історії арабської літератури. З 1901 року очолює кафедру арабської лінгвістики, стає професором арабської літератури та історії мусульманського Сходу.
За час викладання в Лазаревському інституті східних мов написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу, про Коран, мусульманство, курси історії і літератури арабів, персів і турків.
У 1918 році переїхав до Києва, де став секретарем заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української Академії наук. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства. В Академії наук він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії.
З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови.
У жовтні 1921 року брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.
У 1918–1921 роках працює професором всесвітньої історії у Київському університеті. Водночас він був редактором «Записок Історично-філологічного відділу Української Академії наук», з 8 серпня 1925 — головою Київського філіалу Всесоюзної асоціації сходознавства, створеного при ВУАН. У Києві Агатангел Кримський плідно працював лише у 1918–1928 роках. 12 вересня 1921 року в знак визнання його заслуг РНК УСРР прийняла постанову «Про соціальне забезпечення заслужених працівників науки», серед інших достойників, Кримському дозволено видання за державний кошт наукових праць; звільнено від сплати державних податків; заборонено реквізиції та ущільнення помешкання, яке він займав; матеріально забезпечено, а у випадку смерті — членів родини поза категоріальною довічною ставкою заробітку.
З 1929 року його почали переслідувати, позбавляти посад. У 1930-тих роках Кримський був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України.
20 липня 1941 Кримського було заарештовано співробітниками НКВС, звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності і ув’язнено в одній із тюрем НКВС в Кустанаї (тепер Казахстан).
5 січня 1942 року вчений помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми № 7.
Реабілітований у 1957 році.
А.Кримський брав активну участь в українському національному житті кінця XIX ст., листувався з відомими діячами української культури — О. Огоновським, Б. Грінченком, І. Франком та ін. У цей період своєї діяльності Кримський вів наукову полеміку з О. Соболевським, який пропагував гіпотезу М. Погодіна про те, що давні кияни були росіянами, які тільки в період татаро-монгольської навали відійшли на північ.
Cходознавець, славiст, письменник, перекладач
Творча спадщина і значення
А. Кримський — автор численних праць з історії та культури арабських країн, Ірану, Туреччини та ін., семітології, історії, ісламу:
- «Історія мусульманства», 1904-12;
- «Історія арабів і арабської літератури», 1911-12;
- «Історія Персії та її письменства», 1923;
- «Історія Туреччини та її письменства», 4 тт., 1924-27);
- «Перський театр, звідки він узявся та як розвивався», 1925).
Окремі історико-літературні монографії Кримського присвячені «Хамасі» Абу Таммана, Абану Ліхікі, Хафізу, П.Алеппському.
У 2007–2010 роках Інститутом сходознавства ім. А. Ю. Кримського здійснено перевидання рідкісних сходознавчих праць А. Ю. Кримського «Вибрані сходознавчі праці в п’яти томах»: Т. I. Арабістика. (2007) Т. II. Тюркологія. (2007) Т. ІІІ. Тюркологія.(2010) Т. IV. Іраністика.(2008) Т. V. Іраністика.(2010)
Велику увагу приділяв дослідженню історії української мови і літератури, фольклору, етнографії. Кримський — автор праць:
- «Українська граматика» (2 тт., 1907-08),
- «Нариси з історії української мови» (1922, у співавторстві з О. Шахматовим)
- «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного»
- Редактор першого тому «Академічного словника» (1924).
Агатангел Юхимович Кримський вважається одним з найвидатніших орієнталістів в історії світової філологічної науки.
Як письменник Кримський відомий поетичними творами на східні теми, що увійшли до збірки «Пальмове гілля» (З тт., 1901, 1908, 1922), оповіданнями (зб. «Повістки й ескізи з українського життя», 1895 і «Бейрутські оповідання» 1906 та романом — «Андрій Лаговський» (1905, повністю опублікований в 1972).
Кримському належать численні художні переклади Антари, Омара Хайяма, Сааді, Хафіза, Міхрі-Хітум, Фірдоусі та багатьох інших, у тому числі західноєвропейських поетів.
Перші переклади, переспіви й оригінальні твори друкував в часописах «Зоря», «Правда», «Народ», «Зеркало», «Буковина».
Ім’я Кримського міститься у затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу.
Інститут сходознавства НАН України носить ім’я Агатангела Кримського.
Література
- Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.487-488.
- Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.284.
- Бурій В. Агатангел Кримський / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 2001. — 14 лют. — С. 2. — (Незабутні імена).
- Бурій В. Агатангел Кримський / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2001. — 27 січ. — С. 4. — (Постаті).
- С. Д. Павличко, Націоналізм. Сексуальність. Орієнталізм. Складний світ Агатангела Кримського — К.: Основи 2000
- Агатангел Кримський — учений, письменник, українець. Збірник наукових праць. Луцьк, 2007, «Волинська книга». — 116 с.
- Кримський Агатангел Юхимович // Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75. 1930–2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.) — К.: Довіра, 2005. — С. 375–376.
- Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. – Луцьк: Волинська обласна друкарня – Любешів: Ерудит, 2005. – 302 с. ISBN 966-361-079-4.
- Юрій Кочубей. Орієнтал з України // Український тиждень. № 13 (126). 2-8.04.2010 р. С. 46-48.
- Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа / В. Таранюк. — Київ: Грані-Т, 2009. — 88 с. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-465-240-4
- Якубович М. Некласичний орієнталізм Агатангела Кримського [1].
- Полонська-Василенко Н. Академік Агатангел Юхимович Кримський, 1871–1941 / «Український історик», 1971, № 03-04
Вибране