“Бувають хвилини спокою порожнього…”

Бувають хвилини спокою порожнього,
Без бурі,
без болю,
без волі…
В безодні знесилля німого
Дрімають придушені болі –
А серце байдужне до всього
Непевного, злого, тривожного.

Здається,
що ти десь далеко закинутий
Від радощів, суму та й горя…
Здається, що все тільки спиться
На споді глибокого моря –
А десь над тобою сміється
Світ сонця, тобою покинутий.

ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”