Поети класики

Виберіть країну:



Навряд чи хтось буде дискутувати на тему літературної величі поезії в нашому житті. Віршовані літературні твори передають над чуттєві емоції літератора, які кожним сприймаються індивідуальному й по різному. Поринаючи у безмежжя поетичного світу ми навчаємося, надихаємось, мандруємо, захоплюємось, радіємо, а іноді і страждаємо від перенасичення потужної сили слова. Вірші наповнюють буття людини невимовними моментами порозуміння із Всесвітом, допомагають зрозуміти його структуру і вловити справжній сенс. Напруженість повсякдення відводить людину від чар і краси природних концептів існування. На жаль, люди стали читати набагато менше, ніж цього потребують. Через постійний брак часу та швидкісний темп робочого графіку, ми перестаємо помічати найголовніше, забуваємо мову і невпинно впадаємо в епоху безслівної “тиші”, витрачаючи навички живої комунікації і унеможливлюючи власне інформативне сприйняття без супроводу візуального контенту з екрану електронних девайсів сучасності. ...

Навряд чи хтось буде дискутувати на тему літературної величі поезії в нашому житті. Віршовані літературні твори передають над чуттєві емоції літератора, які кожним сприймаються індивідуальному й по різному. Поринаючи у безмежжя поетичного світу ми навчаємося, надихаємось, мандруємо, захоплюємось, радіємо, а іноді і страждаємо від перенасичення потужної сили слова. Вірші наповнюють буття людини невимовними моментами порозуміння із Всесвітом, допомагають зрозуміти його структуру і вловити справжній сенс.

Напруженість повсякдення відводить людину від чар і краси природних концептів існування. На жаль, люди стали читати набагато менше, ніж цього потребують. Через постійний брак часу та швидкісний темп робочого графіку, ми перестаємо помічати найголовніше, забуваємо мову і невпинно впадаємо в епоху безслівної “тиші”, витрачаючи навички живої комунікації і унеможливлюючи власне інформативне сприйняття без супроводу візуального контенту з екрану електронних девайсів сучасності.

Постають питання: “чи вміють люди читати?” та “чи цікава їм літературна мова взагалі?”

Звісно, класика безсмертна! Та сьогоденний літературний процес не стоїть на місці, але, на при великий жаль, люди просто не знають, що відбувається у цій галузі. Масовим попитом стали користуватись низькопробні примірники жіночих романів, дешеві однотипні детективи або ж неякісна навчальна література різнобічної тематики, наповнена інформацією з інтернет статей. Збірки віршів, які є продуктом більш інтелектуальної літератури, нині переважно залишаються осторонь. Однак, такі збірки публікуються, вірші, що входять до їх змісту, реалістично відображають нашу дійсність.

Правомірно буде позначити, що вірші все ж читають, хоча вже не так жваво як колись.

Нестабільна ситуація в країні, яка склалась декілька років тому, пропагує відродження національних пріоритетів і вподобань патріотичних словотворів. Тому сучасні вірші українських поетів презентуються і по нині. Феноменально, але вірші Шевченка, можливо й через нещодавній 200-літній ювілей поету, визнанні універсумом української літератури, актуальні й по нині. Тему національного самовизначення традиційно піднімають у своїх творах практично всі українські поети.

Ще будучі школярами нас привчали любити твори поетів. Тарас Шевченко, Леся Українка, Василь Симоненко та Володимир Сосюра вважались атлантами української поетичної думки. Їх вірші про світ і любов до Батьківщини “піднімали з ніг” та гартували патріотизм в дитячих серцях, розкривали секрети і можливості рідної мови. Сьогодні ж в пріоритеті вірші Ліни Костенко, Василя Стуса, Оксани Забужко, Сергія Жадана, яким характерна надламана емоційність, концептуальні протиріччя і вживання сленгових або автентично українських слів.

Термін “вірш” з латинської перекладається як рядок. На теренах України віршування, з точки зору літературного процесу, зародилось з поширенням ранніх прикладів полемічно-публіцистичних творів. Народні пісні, гуморески і анекдоти, а разом з ними введення літературної теоретики в тогочасних навчальних закладах, сприяли виокремленню українського віршованого слова і манери віршування як літературного тексту. Тому спочатку українські вірші були народними, а вже згодом перейшли до творчості професійних поетів. Вміння складати вірші було ознакою освіченості, таланту “від Бога”. Тематика віршів була різнобічна: про любов і щастя, про життя і смерть, про божий прояв і долю людини, про навчання і друзів, про свята і помин, про побут і народні забавки. Так творився мовний світ української літератури.

Художня мова, а також художнє мислення, характеризують будь-який мистецький твір. Ось чому поезія вважається найвищим видом мистецтва. Вона не обмежена тим, з чого проявляється, тому не має матеріальності будь-якого іншого мистецтва. В поезії відсутня межа. Поетичний текст - це унікальна форма пізнання і комунікації. Вірші — це дивна текстова сполука, яку ми можемо читати, не розуміючи і розуміючи одночасно. Поетичне слово виявляється більш довговічне, ніж прозовий текст. У поетичному тексті між словами виникають не тільки горизонтальні зв'язки, але і вертикальні. Їх римування сакралізує сказане автором. Тому, в залежності від інтелектуальної розвиненості читача, один і той же вірш стає або великим одкровенням, або справжньою нісенітницею.

Поезію, в цілому, поділяють на ліричну, епічну та драматичну. Для української поетики найбільш вживаною є форма любовної лірики. Хоча, останнім часом, українські поети пропагують твори в руслі наукової ліри.

Українські вірші зазвичай несуть описовий характер. Не важливо який це вірш, — вірш про мову або вірш про осінь, — все рівно основною метою автора є репрезентація свого власного сприймання певного моменту життя. Однак, кожен поет усвідомлює особливу делікатність віршованих рим, які значною мірою впливають на духовну сферу людської свідомості. Тому, скажімо, вірші для дітей доповнюються навмисно вжитими потішками і ініціюють мовну гру слів з елементами лагідності та леліяння.

Характерною рисою всієї української поезії визнана глибока семантика творів. Прихований і неприхований символізм зустрічається у віршах різнобічної тематики.

Сучасна українська поезія є продуктом глобально-інформаційного світу, водночас вона є продуктом генерації вікових традицій. Основною її ознакою є транснаціональний характер, за в контексті якого сучасні письменники здійснюють спроби подолання «провінційності» і «радянщини» в українській літературі. До того ж, з початку 2000-х років, стало з'являтись багато віршів-роздумів на тему війни і революції, честі і гідності, поваги і любові до всього рідного. Тому віршовані твори українських поетів і літераторів часто неоднозначні, противоречиві та завжди провокативні, а за своєю ритмічною та метафоричною структурою тяжіють до верлібрів — віршових форм, в яких чергується порядок довгих і коротких рим, містяться народні, іноді жаргонні, епітети та порівняння. Поява таких творів стали показовим початком модернізації української літератури.

Таким чином, багатовічний досвід і творчий набуток українських поетів не пропав марно!

> > >